Kimberly Bryant opent deuren voor zwarte meisjes

Kimberly Bryant hield van computers toen ze jong was.

Кімберлі Браянт любила комп’ютери, коли була малою.

Ze studeerde elke dag hard op school.

Вона щодня старанно навчалася в школі.

Wiskunde en natuurwetenschappen waren altijd haar favoriete vakken.

Математика й природничі науки завжди були її улюбленими предметами.

Maar er klopte iets niet in haar computerlessen.

Але на уроках інформатики щось було не так.

Elke ochtend keek Kimberly rond in het klaslokaal.

Щоранку Кімберлі озиралася класом.

Overal zag ze alleen witte jongens en mannen.

Вона всюди бачила лише білих хлопців і чоловіків.

Waar waren de andere meisjes zoals zij?

Де були інші дівчата, схожі на неї?

Jaren gingen snel voorbij.

Роки швидко минули.

Kimberly werd uiteindelijk computerengineer.

Кімберлі успішно стала інженеркою-комп’ютерницею.

Ze werkte bij grote technologiebedrijven in het centrum.

Вона працювала у великих технологічних компаніях у центрі міста.

Toch voelde ze zich elke dag alleen tijdens vergaderingen.

Та на щоденних нарадах вона все одно почувалася самотньою.

Toen kreeg Kimberly een dochter die Kai heette.

Потім у Кімберлі народилася донька на ім’я Кай.

Kai was slim en nieuwsgierig naar alles.

Кай була розумною й цікавилася всім.

Ze stelde voortdurend veel vragen over computers.

Вона постійно ставила багато запитань про комп’ютери.

Eén zomer ging Kai naar een computerkamp.

Одного літа Кай поїхала до комп’ютерного табору.

Daar leerde ze computercode schrijven.

Там вона навчилася писати комп’ютерний код.

Maar opnieuw was Kai het enige zwarte meisje.

Але знову ж таки Кай була єдиною темношкірою дівчиною.

Alle andere leerlingen waren witte jongens.

Усі інші учні були білими хлопцями.

Kai kwam verdrietig en verward thuis.

Кай повернулася додому сумна й розгублена.

"Mam, waarom zien andere meisjes er niet uit als ik?"

«Мамо, чому інші дівчата не схожі на мене?»

vroeg ze zachtjes.

— тихо запитала вона.