De Geheime Taal van Kleine Cellen

Sahra werkte elke nacht alleen in het kleine laboratorium.

Сахра щовечора працювала одна в маленькій лабораторії.

Ze keek vele uren door haar microscoop.

Вона по кілька годин дивилася у свій мікроскоп.

De andere wetenschappers gingen om vijf uur naar huis.

Інші науковці йшли додому о п'ятій годині.

Maar Sahra bleef tot middernacht.

Але Сахра залишалася до півночі.

Ze bestudeerde piepkleine cellen die niemand begreep.

Вона вивчала крихітні клітини, яких ніхто не розумів.

Deze cellen waren heel vreemd.

Ці клітини були дуже дивні.

Ze bewogen in cirkels.

Вони рухалися по колу.

Ze veranderden van kleur, van blauw naar groen.

Вони змінювали колір із синього на зелений.

Soms verdwenen ze helemaal.

Іноді вони зникали зовсім.

Haar baas, dr. Miller, geloofde haar verslagen niet.

Її керівник доктор Міллер не вірив її звітам.

Hij zei dat de cellen gewoon stof of vuil waren.

Він казав, що клітини — це лише пил або бруд.

Hij zei tegen Sahra dat ze moest ophouden tijd te verspillen.

Він наказав Сахрі припинити марнувати час.

Maar Sahra wist dat er iets belangrijks gebeurde.

Та Сахра знала, що відбувається щось важливе.

Op een dinsdagavond maakte Sahra een nieuw monster klaar.

Якось у вівторок увечері Сахра підготувала новий зразок.

Ze plaatste het voorzichtig onder de microscoop.

Вона обережно поставила його під мікроскоп.

Daarna keek ze door het oculair.

Потім зазирнула в окуляр.

Wat ze zag, deed haar hart sneller kloppen.

Побачене змусило її серце прискорено битися.

De cellen waren iets aan het bouwen.

Клітини щось будували.

Ze werkten samen als piepkleine bouwvakkers.

Вони працювали разом, наче крихітні будівельники.

Eerst maakten ze kleine vierkantjes.

Спочатку вони створили маленькі квадрати.

Daarna verbonden ze de vierkanten met elkaar.

Потім поєднали квадрати між собою.

Al snel vormden ze een perfecte driehoek.

Невдовзі вони утворили ідеальний трикутник.

Sahra schreef alles op wat ze zag.

Сахра записала все, що бачила.

Ze maakte veel foto's.

Вона зробила багато фотографій.

Ze mat de driehoek met speciale instrumenten.

Вона виміряла трикутник спеціальними приладами.

Hij was precies twee millimeter breed.

Його ширина становила рівно два міліметри.

De volgende ochtend liet Sahra haar foto's aan dr. Miller zien.

Наступного ранку Сахра показала фотографії доктору Міллеру.

Hij bekeek ze lange tijd.

Він довго їх розглядав.

Zijn gezicht werd heel ernstig.

Його обличчя стало дуже серйозним.

Hij riep meteen drie andere wetenschappers erbij.

Він негайно покликав ще трьох науковців.

"Dit verandert alles wat we weten," zei dr. Miller zachtjes.

"Це змінює все, що ми знаємо", — тихо сказав доктор Міллер.

"Deze cellen kunnen samen denken en plannen."

"Ці клітини можуть думати й планувати разом".

Maar toen ze terug in het laboratorium kwamen, klopte er iets niet.

Але коли вони повернулися до лабораторії, щось було не так.

De driehoek was verdwenen.

Трикутник зник.

De cellen bewogen weer willekeurig.

Клітини знову рухалися безладно.

Ze leken op normale, saaie cellen.

Вони виглядали як звичайні, нудні клітини.

Dr. Miller schudde bedroefd zijn hoofd.

Доктор Міллер сумно похитав головою.

Hij liep teleurgesteld weg.

Він розчаровано пішов.

De andere wetenschappers volgden hem.

Інші науковці пішли за ним.

Ze dachten dat Sahra een fout had gemaakt.

Вони вирішили, що Сахра помилилася.

Sahra voelde zich erg gefrustreerd en alleen.

Сахра почувалася дуже розчарованою й самотньою.

Ze ging aan haar bureau zitten.

Вона сіла за свій стіл.

Ze legde haar hoofd in haar handen.

Вона сховала голову в долонях.

Misschien was ze toch gek.

Може, вона й справді збожеволіла.

Toen hoorde ze een piepklein geluid.

Тоді вона почула крихітний звук.

Het kwam uit de buurt van de microscoop.

Він долинав із боку мікроскопа.

Ze keek snel opnieuw door het oculair.

Вона швидко знову зазирнула в окуляр.

De cellen waren weer aan het werk.

Клітини знову взялися до роботи.

Dit keer bouwden ze een kleine cirkel.

Цього разу вони будували маленьке коло.

Maar er was nu nog iets anders.

Але тепер було ще щось інше.

Eén cel gloeide felgeel.

Одна клітина світилася яскраво-жовтим.

De gele cel schoof langzaam naar de rand.

Жовта клітина повільно попливла до краю.

Hij stopte precies bij de microscooplens.

Вона зупинилася просто біля лінзи мікроскопа.

Daarna begon hij te knipperen als een lampje.

Потім почала блимати, мов лампочка.

Sahra besefte plotseling de waarheid.

Сахра раптово зрозуміла правду.

De cellen wisten dat ze naar hen keek.

Клітини знали, що вона за ними стежить.

Ze werkten alleen wanneer zij alleen was.

Вони працювали лише тоді, коли вона була сама.

Ze probeerden met haar te communiceren.

Вони намагалися з нею спілкуватися.

Ze greep haar notitieboek en begon snel te schrijven.

Вона схопила свій зошит і почала швидко писати.

Dit was de grootste ontdekking in de geschiedenis van de wetenschap.

Це було найбільше відкриття в історії науки.

Maar ze moest het zorgvuldig bewijzen.

Та їй треба було ретельно це довести.

Ze had betere bewijzen nodig dan foto's.

Їй були потрібні кращі докази, ніж фотографії.

Sahra glimlachte en maakte een nieuw monster klaar.

Сахра всміхнулася й підготувала ще один зразок.

Ze zou weer de hele nacht blijven.

Вона знову залишиться на всю ніч.

Ze zou hun geheime taal leren.

Вона вивчить їхню таємну мову.

Morgen zou ze de wereld voorgoed veranderen.

Завтра вона назавжди змінить світ.

De gele cel knipperde drie keer.

Жовта клітина блимнула тричі.

Daarna begon hij iets nieuws te bouwen.

Потім вона почала будувати щось нове.