Таємна мова крихітних клітин

Сахра щовечора працювала одна в маленькій лабораторії.

Sahra werkte elke nacht alleen in het kleine laboratorium.

Вона по кілька годин дивилася у свій мікроскоп.

Ze keek vele uren door haar microscoop.

Інші науковці йшли додому о п'ятій годині.

De andere wetenschappers gingen om vijf uur naar huis.

Але Сахра залишалася до півночі.

Maar Sahra bleef tot middernacht.

Вона вивчала крихітні клітини, яких ніхто не розумів.

Ze bestudeerde piepkleine cellen die niemand begreep.

Ці клітини були дуже дивні.

Deze cellen waren heel vreemd.

Вони рухалися по колу.

Ze bewogen in cirkels.

Вони змінювали колір із синього на зелений.

Ze veranderden van kleur, van blauw naar groen.

Іноді вони зникали зовсім.

Soms verdwenen ze helemaal.

Її керівник доктор Міллер не вірив її звітам.

Haar baas, dr. Miller, geloofde haar verslagen niet.

Він казав, що клітини — це лише пил або бруд.

Hij zei dat de cellen gewoon stof of vuil waren.

Він наказав Сахрі припинити марнувати час.

Hij zei tegen Sahra dat ze moest ophouden tijd te verspillen.

Та Сахра знала, що відбувається щось важливе.

Maar Sahra wist dat er iets belangrijks gebeurde.

Якось у вівторок увечері Сахра підготувала новий зразок.

Op een dinsdagavond maakte Sahra een nieuw monster klaar.

Вона обережно поставила його під мікроскоп.

Ze plaatste het voorzichtig onder de microscoop.

Потім зазирнула в окуляр.

Daarna keek ze door het oculair.

Побачене змусило її серце прискорено битися.

Wat ze zag, deed haar hart sneller kloppen.

Клітини щось будували.

De cellen waren iets aan het bouwen.

Вони працювали разом, наче крихітні будівельники.

Ze werkten samen als piepkleine bouwvakkers.

Спочатку вони створили маленькі квадрати.

Eerst maakten ze kleine vierkantjes.

Потім поєднали квадрати між собою.

Daarna verbonden ze de vierkanten met elkaar.

Невдовзі вони утворили ідеальний трикутник.

Al snel vormden ze een perfecte driehoek.

Сахра записала все, що бачила.

Sahra schreef alles op wat ze zag.

Вона зробила багато фотографій.

Ze maakte veel foto's.

Вона виміряла трикутник спеціальними приладами.

Ze mat de driehoek met speciale instrumenten.

Його ширина становила рівно два міліметри.

Hij was precies twee millimeter breed.

Наступного ранку Сахра показала фотографії доктору Міллеру.

De volgende ochtend liet Sahra haar foto's aan dr. Miller zien.

Він довго їх розглядав.

Hij bekeek ze lange tijd.

Його обличчя стало дуже серйозним.

Zijn gezicht werd heel ernstig.

Він негайно покликав ще трьох науковців.

Hij riep meteen drie andere wetenschappers erbij.

"Це змінює все, що ми знаємо", — тихо сказав доктор Міллер.

"Dit verandert alles wat we weten," zei dr. Miller zachtjes.

"Ці клітини можуть думати й планувати разом".

"Deze cellen kunnen samen denken en plannen."

Але коли вони повернулися до лабораторії, щось було не так.

Maar toen ze terug in het laboratorium kwamen, klopte er iets niet.

Трикутник зник.

De driehoek was verdwenen.

Клітини знову рухалися безладно.

De cellen bewogen weer willekeurig.

Вони виглядали як звичайні, нудні клітини.

Ze leken op normale, saaie cellen.

Доктор Міллер сумно похитав головою.

Dr. Miller schudde bedroefd zijn hoofd.

Він розчаровано пішов.

Hij liep teleurgesteld weg.

Інші науковці пішли за ним.

De andere wetenschappers volgden hem.

Вони вирішили, що Сахра помилилася.

Ze dachten dat Sahra een fout had gemaakt.

Сахра почувалася дуже розчарованою й самотньою.

Sahra voelde zich erg gefrustreerd en alleen.

Вона сіла за свій стіл.

Ze ging aan haar bureau zitten.

Вона сховала голову в долонях.

Ze legde haar hoofd in haar handen.

Може, вона й справді збожеволіла.

Misschien was ze toch gek.

Тоді вона почула крихітний звук.

Toen hoorde ze een piepklein geluid.

Він долинав із боку мікроскопа.

Het kwam uit de buurt van de microscoop.

Вона швидко знову зазирнула в окуляр.

Ze keek snel opnieuw door het oculair.

Клітини знову взялися до роботи.

De cellen waren weer aan het werk.

Цього разу вони будували маленьке коло.

Dit keer bouwden ze een kleine cirkel.

Але тепер було ще щось інше.

Maar er was nu nog iets anders.

Одна клітина світилася яскраво-жовтим.

Eén cel gloeide felgeel.

Жовта клітина повільно попливла до краю.

De gele cel schoof langzaam naar de rand.

Вона зупинилася просто біля лінзи мікроскопа.

Hij stopte precies bij de microscooplens.

Потім почала блимати, мов лампочка.

Daarna begon hij te knipperen als een lampje.

Сахра раптово зрозуміла правду.

Sahra besefte plotseling de waarheid.

Клітини знали, що вона за ними стежить.

De cellen wisten dat ze naar hen keek.

Вони працювали лише тоді, коли вона була сама.

Ze werkten alleen wanneer zij alleen was.

Вони намагалися з нею спілкуватися.

Ze probeerden met haar te communiceren.

Вона схопила свій зошит і почала швидко писати.

Ze greep haar notitieboek en begon snel te schrijven.

Це було найбільше відкриття в історії науки.

Dit was de grootste ontdekking in de geschiedenis van de wetenschap.

Та їй треба було ретельно це довести.

Maar ze moest het zorgvuldig bewijzen.

Їй були потрібні кращі докази, ніж фотографії.

Ze had betere bewijzen nodig dan foto's.

Сахра всміхнулася й підготувала ще один зразок.

Sahra glimlachte en maakte een nieuw monster klaar.

Вона знову залишиться на всю ніч.

Ze zou weer de hele nacht blijven.

Вона вивчить їхню таємну мову.

Ze zou hun geheime taal leren.

Завтра вона назавжди змінить світ.

Morgen zou ze de wereld voorgoed veranderen.

Жовта клітина блимнула тричі.

De gele cel knipperde drie keer.

Потім вона почала будувати щось нове.

Daarna begon hij iets nieuws te bouwen.