Таємна мова крихітних клітин

Сахра щовечора працювала одна в маленькій лабораторії.

Sahra worked alone in the small laboratory every night.

Вона по кілька годин дивилася у свій мікроскоп.

She looked through her microscope for many hours.

Інші науковці йшли додому о п'ятій годині.

The other scientists went home at five o'clock.

Але Сахра залишалася до півночі.

But Sahra stayed until midnight.

Вона вивчала крихітні клітини, яких ніхто не розумів.

She studied tiny cells that nobody understood.

Ці клітини були дуже дивні.

These cells were very strange.

Вони рухалися по колу.

They moved in circles.

Вони змінювали колір із синього на зелений.

They changed colors from blue to green.

Іноді вони зникали зовсім.

Sometimes they disappeared completely.

Її керівник доктор Міллер не вірив її звітам.

Her boss Dr. Miller did not believe her reports.

Він казав, що клітини — це лише пил або бруд.

He said the cells were just dust or dirt.

Він наказав Сахрі припинити марнувати час.

He told Sahra to stop wasting time.

Та Сахра знала, що відбувається щось важливе.

But Sahra knew something important was happening.

Якось у вівторок увечері Сахра підготувала новий зразок.

One Tuesday evening, Sahra prepared a new sample.

Вона обережно поставила його під мікроскоп.

She put it under the microscope carefully.

Потім зазирнула в окуляр.

Then she looked through the eyepiece.

Побачене змусило її серце прискорено битися.

What she saw made her heart beat fast.

Клітини щось будували.

The cells were building something.

Вони працювали разом, наче крихітні будівельники.

They worked together like tiny construction workers.

Спочатку вони створили маленькі квадрати.

First, they made small squares.

Потім поєднали квадрати між собою.

Then they connected the squares together.

Невдовзі вони утворили ідеальний трикутник.

Soon they created a perfect triangle shape.

Сахра записала все, що бачила.

Sahra wrote down everything she saw.

Вона зробила багато фотографій.

She took many photographs.

Вона виміряла трикутник спеціальними приладами.

She measured the triangle with special tools.

Його ширина становила рівно два міліметри.

It was exactly two millimeters wide.

Наступного ранку Сахра показала фотографії доктору Міллеру.

The next morning, Sahra showed her photos to Dr. Miller.

Він довго їх розглядав.

He looked at them for a long time.

Його обличчя стало дуже серйозним.

His face became very serious.

Він негайно покликав ще трьох науковців.

He called three other scientists immediately.

"Це змінює все, що ми знаємо", — тихо сказав доктор Міллер.

"This changes everything we know," Dr. Miller said quietly.

"Ці клітини можуть думати й планувати разом".

"These cells can think and plan together."

Але коли вони повернулися до лабораторії, щось було не так.

But when they returned to the laboratory, something was wrong.

Трикутник зник.

The triangle was gone.

Клітини знову рухалися безладно.

The cells were moving randomly again.

Вони виглядали як звичайні, нудні клітини.

They looked like normal, boring cells.

Доктор Міллер сумно похитав головою.

Dr. Miller shook his head sadly.

Він розчаровано пішов.

He walked away disappointed.

Інші науковці пішли за ним.

The other scientists followed him.

Вони вирішили, що Сахра помилилася.

They thought Sahra had made a mistake.

Сахра почувалася дуже розчарованою й самотньою.

Sahra felt very frustrated and alone.

Вона сіла за свій стіл.

She sat down at her desk.

Вона сховала голову в долонях.

She put her head in her hands.

Може, вона й справді збожеволіла.

Maybe she was crazy after all.

Тоді вона почула крихітний звук.

Then she heard a tiny sound.

Він долинав із боку мікроскопа.

It came from the microscope area.

Вона швидко знову зазирнула в окуляр.

She looked through the eyepiece again quickly.

Клітини знову взялися до роботи.

The cells were back to work.

Цього разу вони будували маленьке коло.

This time they were building a small circle.

Але тепер було ще щось інше.

But something else was different now.

Одна клітина світилася яскраво-жовтим.

One cell was glowing bright yellow.

Жовта клітина повільно попливла до краю.

The yellow cell moved toward the edge slowly.

Вона зупинилася просто біля лінзи мікроскопа.

It stopped right at the microscope lens.

Потім почала блимати, мов лампочка.

Then it began flashing like a light bulb.

Сахра раптово зрозуміла правду.

Sahra realized the truth suddenly.

Клітини знали, що вона за ними стежить.

The cells knew she was watching them.

Вони працювали лише тоді, коли вона була сама.

They only worked when she was alone.

Вони намагалися з нею спілкуватися.

They were trying to communicate with her.

Вона схопила свій зошит і почала швидко писати.

She grabbed her notebook and started writing fast.

Це було найбільше відкриття в історії науки.

This was the biggest discovery in science history.

Та їй треба було ретельно це довести.

But she had to prove it carefully.

Їй були потрібні кращі докази, ніж фотографії.

She needed better evidence than photographs.

Сахра всміхнулася й підготувала ще один зразок.

Sahra smiled and prepared another sample.

Вона знову залишиться на всю ніч.

She would stay all night again.

Вона вивчить їхню таємну мову.

She would learn their secret language.

Завтра вона назавжди змінить світ.

Tomorrow she would change the world forever.

Жовта клітина блимнула тричі.

The yellow cell flashed three times.

Потім вона почала будувати щось нове.

Then it started building something new.